Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 922/4686/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Куровського С.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПервомайської районної державної адміністрації Харківської області, м. Первомайський Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р.у справігосподарського суду Харківської областіза позовомПервомайської районної державної адміністрації Харківської області, м. Первомайський Харківської областідофізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Первомайський Харківської областіпро визнання недійсним договору оренди за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Первомайська районна державна адміністрація Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки державної власності водного фонду від 05.07.2002р. та зобов'язання повернути земельну ділянку державної власності загальною площею 29,9 га., розташовану в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2013р. у справі №922/4686/13 позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2013р. у справі №922/4686/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Первомайська районна державна адміністрація Харківської області, м. Первомайський Харківської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 627 ЦК України, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Також, як зазначено скаржником застосування судом апеляційної інстанції позовної давності до даного виду позову, є недоречним, оскільки необхідність звернення до суду виникла у зв'язку з небажанням відповідача визнати закінчення терміну дії договору та відмовою повернути земельну ділянку орендодавцю.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2002р. між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки державної власності водного фонду загальною площею 29,9 га, розташованої в територіальних межах Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області (далі - договір).

Згідно п. 2.2. договору його строк дії складає 10 років з 17 липня 2002 року до 17 липня 2012 року.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, вказував на те, що спірний договір укладено з порушенням вимог статей 13, 15, 16, частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі", статей 17, 123-126 Земельного кодексу України, пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 20 Закону України "Про землеустрій", оскільки відповідачем не виготовлено в повному обсязі технічну документацію та не здійснено державну реєстрацію вказаного договору, що висновком місцевого господарського суду тягне за собою визнання договору недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та повернення орендованої земельної ділянки згідно статті 212 Цивільного кодексу України.

Однак в ході апеляційного перегляду даної справи господарським судом 2-ї інстанції доводи місцевого господарського суду спростовано та встановлено відсутність порушень норм матеріального права при укладанні спірного договору, які судом першої інстанції покладені в основу судового рішення про задоволення позову

Апеляційним господарським судом також встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2013р. у справі №922/1658/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду 29.07.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013р., позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Первомайської районної державної адміністрації про визнання договору оренди поновленим задоволено в повному обсязі, договір оренди поновлено, визнано додаткову угоду до вказаного договору, якою п. 2.2 договору викладено в новій редакції: "Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 05.07.2022 року", укладеною.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Отже, оскільки спірний договір у судовому порядку визнано таким що є чинним до 05.07.2022р. та враховуючи встановлений судом 2-ї інстанції факт відсутності правових підстав для визнання договору недійсним, а також положення ст. 256, 257, 267 ЦК України, висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в позові колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. у справі №922/4686/13 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Г.П. Коробенко

С.В. Куровський